Консультація на тему: « Організація та методика проведення екскурсій у природу»
Навчально-виховне значення екскурсій
Навчальні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дає змогу організовувати спостереження та вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах.
У методиці ознайомлення дітей з природою екскурсії розглядаються як важлива форма роботи і мають широко використовуватися в практиці роботи дошкільних навчальних закладів. Екскурсії в природу роблять життя дітей цікавішим, допомагають ліпше зорієнтуватися в довкіллі: у лісі, на луці, в парку чи сквері, на ставку тощо.
Спостереження, які організовують під час екскурсій, забезпечують безпосередній контакт з об’єктами природи, в результаті якого у них формуються реалістичні уявлення про об’єкти і явища природи та зв’язки між ними.
Важливим є те, що у процесі ознайомлення з природою на екскурсіях у дітей інтенсивно розвивається мовлення. Воно швидко збагачується іменниками, прикметниками, дієсловами. Адже діти дізнаються про нові назви рослин, тварин, їхні якості та властивості. Бесіди з дітьми під час екскурсій та слухання розповідей вихователя – ефективний засіб розвитку діалогічного і монологічного мовлення малят.
Природничі екскурсії забезпечують чудові умови для розвитку сенсорної культури дошкільників. Адже природа є джерелом найбільшого розмаїття форм, барв, звуків, запахів. Ці чинники впливу на чуттєву сферу дитини діють комплексно, у природній гармонії. Кожен вихователь має максимально використовувати ці можливості природи.
Об’єкти і явища природи володіють таємничою магією життя, що постійно привертає увагу, цікавить і збуджує допитливість малят. А інтерес – це велика рушійна сила розвитку пізнавальних процесів. Чим більше інформації діти отримують під час екскурсій у природу,тим більше їм хочеться знати. Викликати у дітей бажання пізнавати нове – важливе завдання, що стоїть перед вихователями, оскільки успішне розв’язання його в дошкільному віці є запорукою того, що надалі діти успішно навчатимуться в школі.
Природа має фантастичну властивість кожен день робити сюрпризи тим, хто цікавиться нею: розпустилася квітка, прилетіли снігурі, з’явилася веселка – лише встигай усе помічати! Нова інформація, яка надходить щодня, сприяє формуванню пізнавальної активності дітей, яка, у свою чергу, виступає основою для розвитку моральних якостей особистості дошкільника, джерелом естетичної насолоди і натхнення.
У процесі спостережень розвивається така унікальна якість особистості, як спостережливість, безперечно, дуже необхідна людині у сучасному динамічному ритмі життя.
Отримані дітьми знання про взаємозв’язки між рослинами і тваринним світом, між природою і людиною – основа формування елементів екологічної культури, яка передбачає наявність позитивних емоційних почуттів до об’єктів природи, відповідних знань, а також практичних умінь і навичок догляду за об’єктами природи. Саме під час екскурсій дітям легко запам’ятати екологічно доцільні правила поведінки в природі: «Ми прийшли в гості до природи, а тому треба поводитися чемно: не кричати, не рвати без потреби квітів, не обривати павутиння,не торкатися пташиних гнізд, не забирати лісових мешканців до себе додому».
Надаючи дітям змогу спостерігати за тваринами, підгодовувати їх, ми забезпечуємо більш близький контакт з об’єктами природи, що викликає любов і бережливе ставлення до них. Тобто екскурсія дає змогу засвоїти низку природоохоронних технологій і, головне, визначити стратегію індивідуальної морально спрямованої поведінки особистості у природному середовищі.
Ознайомлення з різноманітними об’єктами та явищами природи під час екскурсії – чудова можливість для естетичного виховання дошкільників. Сприймання мальовничих пейзажів, розглядання квітів, яскравих комах – усе це допомагає дітям навчитися відчувати прекрасне, викликає у них бажання милуватися природою, оберігати її, самим творити красу і добро.
Неможливо переоцінити значення екскурсії для фізичного розвитку дітей. Діти, перебуваючи на свіжому повітрі, багато рухаються, що стимулює обмін речовин і дає змогу загартовувати організм. Але необхідно подбати про те, щоб екскурсії проводилися лише в екологічно чистих зонах.
Природа України прекрасна своїми ландшафтами, багата на рослинний і тваринний світ, а тому вихователі мають усі можливості для проведення змістових екскурсій з дітьми у різні пори року.
Планування екскурсій
Яке ж місце посідають екскурсії у системі роботи з екологічного виховання дітей дошкільного віку? Пам’ятаючи про те, що екскурсії – це особливий вид занять, на яких діти ознайомлюються з явищами природи у їх взаємозв’язках, з рослинами і тваринами – у середовищі існування, необхідно під час проведення екскурсій брати до уваги загальні принципи побудови системи знань, які полягають у:
§ врахуванні основних етапів засвоєння знань, а саме:
- первинне сприйняття;
- розширення й узагальнення знань;
- використання набутих знань у нових умовах;
§ надані переваги формам і методам, які забезпечують безпосередній контакт з природою (колективним та індивідуальним спостереженням, іграм на природничу тематику, дидактичним вправам на основі природних матеріалів – листя, квітів тощо), а вже потім – опосередкованим ( читанню, бесідам, розгляданню картин та ілюстрацій тощо);
§ врахуванні краєзнавчого принципу та принципу сезонності під час розроблення змісту екскурсій;
§ передбачені в плануванні повторності та поступового ускладнення навчального матеріалу. Але ускладнення має відбуватися не лише за рахунок збільшення обсягу інформації, але й за рахунок розвитку когнітивних умінь дітей: узагальнювати, класифікувати, систематизувати, виділяти головне й другорядне, системо твірне й належне.
Плануючи екскурсію, необхідно пам’ятати, що вона має забезпечувати первинне цілісне яскраве сприйняття дитиною предметів і явищ, що диктується особливою роллю емоційного чинника у пробудження та розвитку допитливості дітей, їхніх пізнавальних інтересів.
Для розширення, поглиблення, узагальнення уявлень дітей про знайомі об’єкти чи явища природи проводять повторні екскурсії. Саме вони розкривають зміни нові якості та властивості в тому об’єкті чи явищі, які діти спостерігали на попередній екскурсії. Такі повторні екскурсії доцільно проводити в той період, коли з об’єктом чи явищем відбуваються найбільш помітні зміни.
На кожній екскурсії навчальні й виховні завдання необхідно розв’язувати в єдності. Тому в процесі підготовки визначаються не лише обсяг знань і умінь, але й те, які моральні та естетичні переживання дітей активізовуватиме педагог. Наприклад, програмовий зміст екскурсії з дітьми старшої групи можна визначити так: формувати у дітей знання про зимові явища в природі; вчити встановлювати залежність між впливом тепла і розвитком рослин. Продовжувати вчити розпізнавати дерева за їх стовбуром і корою (береза,дуб, липа). Ознайомити дітей із зимуючим птахом – дятлом. Закріпити у словнику дітей слова: зимуючі і перелітні птахи. Розвивати спостережливість, виховувати дбайливе ставлення до об’єктів природи.
Заняття з рідної природи у дошкільному навчальному закладі проводять двічі на тиждень у всіх вікових групах. Це можуть бути як суто природничі заняття, так і комплексні – їх проведення вихователь визначає, керуючись освітньою програмою, за якою працює. Екскурсія, як основа формування первинних уявлень дітей про об’єкти і явища природи, завжди має стояти першою в системі планування занять з рідної природи. Хоча доцільно проводити й заключну екскурсію – для закріплення та систематизації знань дітей.
Наводимо приклад плану проведення екскурсій на зимовий період у системі занять з рідної природи для дітей старшої групи.
Грудень
1. Екскурсія до лісу (парку) «Початок зими».
2. Читання оповідання О.Копиленка «Їдальня для птахів». Організація досліду – перетворення води на різні стани.
3. Бесіда «Зимуючі та перелітні птахи».
Січень
4. Екскурсія до зимового парку.
5. Бесіда «Дикі тварини, життя взимку». Читання оповідання Г. Скребицького «Хто як зимує».
6. Розглядання дидактичної картини «Домашні тварини». Ознайомлення з верблюдом та північним оленем.
Лютий
7. Повторна екскурсія до парку «Кінець зими».
8. Організація городу на підвіконні.
9. Узагальнювальна бесіда про зиму.
Решту занять з природи можна планувати як комплексні. Екскурсії в природу є видом занять із ознайомлення дітей з природою, тому їх кількість у кожній віковій групі обмежена.
Систему занять із ознайомлення дітей з природою треба узгоджувати з іншими розділами програми. Так, після екскурсій дітям пропонують відобразити свої враження в зображувальній діяльності – малюванні, ліпленні, аплікації. На заняттях з математики вводять об’єкти природи як наочний матеріал: натуральну наочність, картинки, стилістичні зображення. Діти рахують жолуді, каштани, складають задачі, у змісті яких є об’єкти природи. Наприклад: на годівничку прилетіли три горобчики і дві синички. Скільки всього зимуючих птахів було на годівничці?
Планують екскурсії лише на першу половину дня. У день екскурсії в групі проводять лише одне заняття, потім – екскурсія. Денну прогулянку цього дня не організовують.
У своєму плані вихователь фіксує тему екскурсії; програмовий зміст; підготовку вихователя та дітей; матеріали, які необхідні для екскурсії; її хід.
Добираючи об’єкти для первинного ознайомлення дітей на екскурсії, необхідно пам’ятати, що їх кількість має бути обмежена. Так, для середньої групи планують два – три незнайомих об’єкта, а для старшої – три – чотири. Для кращого запам’ятовування дітьми об’єкти слід обирати різних класів і видів, наприклад: дерево, трав’яниста рослина, комаха.
На сьогодні методистами ще не встановлено достеменно, яку відстань можуть пройти діти під час екскурсії. Вона може залежати як від загальної фізичної підготовки дітей, так і від їхньої вправності здійснювати піші переходи. Приблизно дорога в обидва кінці під час екскурсії має становити три – чотири кілометри. До речі, Василь Сухомлинський проходив зі своїми шести річками у «школі під голубим небом» по сім кілометрів на день.
Відмінність екскурсій від повсякденних і цільових прогулянок.
Чим же відрізняється екскурсія від повсякденної прогулянки?
Екскурсія – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка. Прогулянка – повсякденна форма роботи, і здійснюють її, в основному, на ділянці дошкільного закладу.
Під час екскурсії діти засвоюють значно більший обсяг програмового матеріалу тому, що її повністю присвячено ознайомленню дітей з природою. Ознайомлення ж дітей з природою на прогулянці є лише одним з її компонентів – поряд з проведенням рухливих та творчих ігор, праці, здійсненням індивідуальної навчальної чи виховної роботи вихователя з дитиною, а тому природознавчий програмовий матеріал на прогулянці реалізовується у значно меншому обсязі.
На екскурсії діти одержують більш систематизовані знання про об’єкти природи у їх природній взаємодії. Екскурсії, як правило, проводяться у той період кожної пори року, коли в природі настають помітні зміни. Наприклад, восени проводять три екскурсії, тематика яких може бути такою: рання осінь, золота осінь і пізня осінь. На прогулянках діти ознайомлюються з тими ознаками об’єктів і явищ природи, знання про які складаються протягом тривалого часу. Наприклад, на повсякденних прогулянках діти спостерігають за поступовим пожовтінням листя на деревах, відмічають, на яких деревах більше жовтого листя, які дерева першими скидають осіннє вбрання тощо.
Екскурсія вимагає більш чіткої організації всієї діяльності суб’єктів навчального процесу. Під час екскурсій проводяться колективні спостереження з усією групою дітей, а також індивідуальні спостереження, якщо вони відповідні обраній темі. На повсякденних прогулянках проводяться як колективні спостереження, так і спостереження підгрупами, а також заохочуються різноманітні індивідуальні спостереження. Та якщо у ході екскурсій тематика спостережень підпорядкована єдиній спільній меті, то під час прогулянок вона може бути різноманітною і неузгодженою між собою. У повсякденних індивідуальних спостереженнях у природі вихователь іде за пізнавальним інтересом дитини, за ситуацією, почуттям, а не за визначеним заздалегідь програмовим завданням. Так, на прогулянці може бути проведене колективне спостереження за сходами квітів у квітнику, а індивідуальні – за хмарами, метеликом, поведінкою птахів тощо.
Екскурсія більш подібна до цільової прогулянки, але це не тотожні поняття. Цільова прогулянка відрізняється від екскурсії, по-перше, обсягом програмового матеріалу. Обсяг завдань, що намічаються для реалізації на цільовій прогулянці, завжди значно менший від того, який передбачається розв’язати на екскурсії. Відомо, що на екскурсії від дітей вимагається тривале зосередження уваги. Для дітей молодшого дошкільного віку це неможливо, а тому екскурсії починають проводити лише в середній групі, в той час, як цільові прогулянки – уже навіть у молодшій. Цінність таких прогулянок полягає в тому, що завдяки регулярності їх проведення можна разом дітьми простежити зміни в об’єктах природи, виявити їх причини.
Основною метою цільових прогулянок є не стільки розв’язання пізнавальних завдань, скільки збагачення естетичних і моральних вражень дітей або ж виконання дітьми нескладних практичних завдань. Тому спостереження, які проводяться під час таких прогулянок, мають біти спрямовані на розкриття краси об’єктів і явищ природи, на виховання любові та бережливого ставлення до природи. Тематики цільових прогулянок може бути такою: Милування золотою осіню, квітучим яблуневим садом, збирання каштанів, жолудів, ягід, насіння трав, підгодовування птахів. Необхідно дати дітям можливість помилуватися природою. При цьому доцільним буде використати такий прийом, як «фотографування» того, що найбільше сподобалося дітям. До речі, «фотоапарати» можна зробити заздалегідь з клаптику картону, на якому будуть намальовані кнопки, вирізаний «фотооб’єктив». Для зручності його прив’язують до мотузки та вішають на шию. Бажано, щоб під час цільових прогулянок вихователь використовував художнє слово.
Цільові прогулянки передбачають вихід за територію дошкільного закладу – до лісу, парку, луків, водойми. На таких прогулянках присутня велика кількість зовнішніх подразників, які впливають на дітей і розсіюють їхню увагу. Разом з тим, вони відзначаються й різноманіттям об’єктів для спостережень. У цьому полягає основна відмінність цільових прогулянок від повсякденних, а обсяг навчальної інформації – основна їх відмінність від екскурсій.
Цільові прогулянки, як правило, поєднуються з пішохідними переходами і проводяться один раз на тиждень.
Організовуючи цільові прогулянки, необхідно пам’ятати, що під час спостереження розв’язують невелике, конкретне ознайомлення дітей з природою. А тому вихователь завжди повинен встановлювати можливі зв’язки між даним спостереженням і тим, яке проводилося раніше, а також враховувати подальшу роботу.
Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є попередній вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту, цікавих об’єктів для спостереження.
Види, зміст екскурсій у природу та їхня структура
За змістом екскурсії у природу умовно можна поділити на два види. До першого відносяться природничі екскурсії до лісу, водойми, тобто до природних рослинних угрупувань, а також до ботанічного саду, парку, скверу – штучних рослин угрупувань. До другого виду належать сільськогосподарські екскурсії: на город, у сад, оранжерею, на поле, ферму, у зоопарк.
Під час природничих екскурсій діти не лише спостерігають за об’єктами природи, але й можуть побачити працю людей, спрямовану на поліпшення природного середовища (у лісі, парку, ботанічному саду). Організовуючи сільськогосподарські екскурсії, вихователь звертає увагу дітей не лише на працю людей, але й на ріст та розвиток рослин, тварин у саду, теплиці, зоопарку. Звичайно, у сільській місцевості існує більше можливостей для організації таких екскурсій; але й у місті можна відшукати резерви для їх проведення. Практика показує, що міські природничі екскурсії найчастіше проводяться на одне й те саме місце, але у різні пори року – з метою встановити послідовність сезонних змін та ознайомити дошкільників з їхніми характерними особливостями. Сільськогосподарські екскурсії проводять епізодично.
У практиці навчально – виховної роботи з дітьми в умовах ДНЗ використовують структуру екскурсії, яка була розроблена доцентом Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Надією Яришевою. Структура цих екскурсій дещо відрізняється.
Прокоментуємо дидактичну доцільність окремих структурних частин екскурсій. Яка ж мета встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей? Головне – це викликати інтерес дітей до теми спостереження, зв’язати нову навчальну інформацію з тим матеріалом, який діти засвоїли раніше; виявити, що діти запам’ятали краще, а що – гірше.
Повідомлення мети екскурсії спрямована на те, щоб зорієнтувати увагу дітей на основний вид діяльності, який буде здійснюватися під час екскурсії, тобто на колективне спостереження.
Колективне спостереження є головною, обов’язковою частиною кожної екскурсії, мета якої – накопичення дітьми чуттєвих вражень, виділення зв’язків і залежностей у природі.
Збирання природного матеріалу – важливий структурний елемент екскурсії, який сприяє закріпленню знань, поглибленню інтересу дітей до об’єктів природи, забезпечує більш тісний контакт дитини з природою, сприяє формуванню навичок поведінки дітей у природі (наприклад, збирання каштанів, жолудів, листя). Проте цей структурний компонент не є обов’язковим. Його не доцільно вводити на літніх, весняних екскурсіях до парку, скверу, тому що там спеціально висаджують рослини, і зривати їх не можна. Також закон про охорону природи забороняє виловлювати комах, отже милуватися метеликами, жуками, бабками та іншими комахами ліпше в їхньому природному довкіллі. Дітей слід навчити тому, що у кожного мешканця світу природи є своя домівка, і лише там йому добре і комфортно. Збирати природний матеріал в ході екскурсії найбільш доцільно осінньої пори, коли природа сама пропонує свої дари людям. Не шкодить збирання природного матеріалу природі й узимку, коли вона спить. Шишки, гілочки дерев, насіння окремих рослин, сніг, бурульки можна зібрати під час зимової екскурсії й розглянути потім у ході експериментально – дослідницької діяльності дітей у груповій кімнаті.
Наступний структурний компонент екскурсії – дидактична гра, яку проводять наприкінці екскурсії. Вона спрямована на закріплення в ігровій формі отриманих дітьми знань. Інколи, якщо це доцільно, дидактичну гру та збирання природного матеріалу можна поміняти місцями.
Заключна частина спрямована на підбиття підсумків екскурсії, коли діти ще раз згадують, з якими новими об’єктами вони ознайомилися. Вихователь оцінює пізнавальну активність дітей.
У структурі екскурсії на сільськогосподарські об’єкти замість дидактичної гри і збирання природного матеріалу вводиться розповідь вихователя чи працівника підприємства, де проводиться екскурсія, в якій розкривається послідовність трудового процесу, поведінка тварин, значення праці людини. Але розповідь дорослого не має домінувати під час екскурсії. Її головним структурним компонентом залишається колективне спостереження.
Формування у дітей ціннісних орієнтацій, які є важливим мотивом їхньої поведінки, вимагає від дорослого вичленити деякі зв’язки. Цей момент обов’язково має бути у колективному спостереженні під час проведення обох типів екскурсії. Діти мають чітко повинні уявляти, за що потрібно любити рослини, тварин, чому до них необхідно ставитися доброзичливо. Тобто лише дорослий може може стати посередником між дитиною і природою, а тому успішне проведення екскурсії значною мірою залежить від ретельної підготовки до неї вихователя.
Структура екскурсії у природі:
· Встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей
· Повідомлення мети екскурсії
· Колективне спостереження
· Збирання природного матеріалу
· Дидактична гра
· Підбиття підсумків
Структура екскурсії на сільськогосподарські об’єкти:
· Встановлення зв’язку навчальної інформації з попереднім досвідом дітей
· Повідомлення мети екскурсії
· Колективне спостереження
· Розповідь дорослого про об’єкт спостереження, діяльність дорослих щодо неї
· Підбиття підсумків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий